У вересні 1969 року в селі Ржавчик, розташованому в Тісульському районі Сибіру, ​​група шахтарів почала видобуток вугілля в кар’єрі в Кемеровській області.

Працюючи на глибині близько 70 метрів, робітники виявили таємничий саркофаг, вирізьблений з надзвичайно гладкого білого мармуру та завдовжки близько двох метрів.

Першим цей дивний об’єкт помітив Іван Карнаухов, один із шахтарів, які брали участь у земляних роботах. Зацікавлений, він одразу повідомив керівництво ділянки, яке під наглядом відповідальних осіб обережно витягло саркофаг на поверхню.

Звістка про знахідку швидко поширилася по всьому регіону, приваблюючи натовп допитливих, які прагнули стати свідками відкриття того, що здавалося надзвичайним артефактом.

Коли кришку нарешті підняли, всі присутні були паралізовані від подиву.

У саркофазі знаходилося тіло жінки надзвичайної краси, ідеально збережене в невідомій рідині. Її шкіра виглядала неушкодженою, ніби вона щойно заснула.

Вона мала ніжні риси обличчя та була одягнена в своєрідну сукню з матеріалу, невідомого на той час. Саркофаг міг бути закопаний сотні мільйонів років тому, що суперечить усім відомим історичним та науковим знанням.

Ситуація стала ще більш загадковою, коли втрутилася радянська влада. Агенти КДБ швидко прибули на місце події та наказали негайно евакуювати район. Усіх свідків змусили мовчати, а саркофаг та його таємничого власника перевезли у невідоме місце.

Відтоді жодної офіційної інформації з цього питання не було оприлюднено, що залишає простір для спекуляцій та теорій. Дехто вважає, що це може бути доказом існування давніх, зниклих цивілізацій, інші ж навіть висувають гіпотезу про присутність інопланетян на Землі мільйони років тому.

Історія саркофага в Тісулі залишається нерозкритою таємницею й донині, провокуючи суперечки серед ентузіастів забороненої археології та скептиків.